Закінчення. Початок інтерв’ю читайте тут і тут.

– Блок запитань від користувачів Фейсбуку. Перше – чому не оновлюються зелені насадження вздовж доріг.

– Я би не сказав, що не оновлюються. Там, де ми каштани зрізаємо – стараємось зразу посадити. Минулої весни ми посадили дерева вздовж понад річку Стрипа, по набережній. Проблема в іншому – всі хтось поламав, буквально всі понадломлював. Там, де ми садили нові каштани – всі повисмикували. Але ж це робота, яку, на жаль, неможливо робити круглорічно; якщо ми посадили в квітні, а в травні повикидали, то мусимо чекати рік. Якби люди не ламали, то відновлювати нема проблем. Ми гарно посадили були вздовж дороги на цукровому заводі сосну, і там навіть повикидали. Для чого, для кого, чому – я ніяк не розумію. Яка би була вже гарна набережна, якби ті дерева вже прийнялися… ми аж із Заліщик привозили саджанці, зібрали тут людей, пішли самі посадили – і все знищене. Хтось спеціально прийшов і кожне дерево зламав. Але відновлювати насадження ми будемо, це 100%. Бо місто наше найкраще виглядає тоді, коли дерева розпущені, коли зелено, коли зацвітуть каштани. Краса.

– Задають питання щодо вуличного освітлення.

– З освітленням нема проблем. Я вважаю, що Бучач є одним з найбільш освітлених міст, ми досягли практично 100%-го освітлення всіх наших вулиць, більше таких в області немає. Може десь треба якусь вулицю до освітити, це нема проблеми. Також ми поступово переходимо на енергоефективні лампи.

– Просять звернути увагу на встановлення огорож, турнікетів вздовж пішохідних доріжок з метою унеможливлення виїзду на них чи паркування транспорту, а відтак збереження покриття та бордюрів.

– Цей метод є нормальним, але є й інший – встановлення високих дорожніх бордюрів де машина не виїжджає.

– Але огорожа – це ще й безпека. Дитина не вибіжить на дорогу.

– Так, тому ми почали такі роботи. Трохи було нарікань від людей, є деякі незручності, плюс це досить дорого коштує, а поставити будь-що – на таке ми не підемо. Я прихильник того, щоби по центру міста ставити турнікети, однак це створює незручності біля магазинів. Але я погоджуюсь, що таку роботу треба робити.

– Активісти велоруху Бучача задають питання коли ж нарешті почнуться якісь зрушення в напрямку розвитку інфраструктури для велотранспорту. Питають яка доля їхнього проекту, що вони подавали на розгляд в раду.

– Той проект про створення паркування біля комунальної аптеки – це цілком реально, його можна зробити. Бруківку трошки треба буде переробити, це затрати, але можна. А от робити вело доріжки по місту – це проблема, місто не пристосоване для цього. Рельєф місцевості не такий. Ми їдемо до Тисмениці й бачимо всюди кругом люди їдуть на велосипедах – бо там рівнина! А як в нас їхати догори біля спиртзаводу? І в нас досить вузенькі вулички. Хотілось би зробити окрему доріжку, щоб не перетинались автомобілі та велосипеди, але якщо взяти Галицьку від ресторану і догори – ну ніяк там не втиснеш велодоріжку. Що найреальніше, я вважаю, це зробити доріжку по набережній Стрипи, зробити пішохідну і поруч відділити смугу для велотранспорту. Це реально зробити, і це буде безпечно. Але навряд чи це буде цього року, подивимось. Ми почнемо з відновлення сходів, і далі від них будемо доріжку.

– Питання про міську систему відеоспостереження.

– Дуже корисна річ, почали ми це робити. Досить важко нам це робити, бо не маємо своїх спеціалістів. Ми зв’язалися з одним підприємцем, не дуже я задоволений тою роботою, поки що ми йому ще нічого не заплатили. В загальному ми зараз маємо близько 20 камер по місту, інформація з них по Інтернету заведена на комп’ютер в міській раді, а також на пункт в поліції. Спочатку ми вважали, що краще купити дешевші камери, але більше, однак практика показала, що варто купувати менше, але якісних. Бо на дешевих часто неможливо встановити ні номер автомобіля, ні розпізнати обличчя. Так що ми купили зараз три дорожчі камери, поставили на Південному масиві біля міського парку, другу поставили на залізничному переїзді як їхати до КХП, і третю камеру на днях встановимо біля заводу «Астрон». Тобто три в’їзди в місто.

– На «Майстерню міста», що відбувалася в серпні, я особисто запросив свого друга, керівника тернопільського КП «Тернопіль інтеравіа», яке в тому числі займається міською системою відеоспостереження. Остання є власністю міста, а не поліції, як в нас, але поліція, звісно, має доступ до всіх камер, навіть закритих з міркувань приватності. Чи готові ви йти таким же шляхом, створювати саме міську систему відеоспостереження?

– Думаю, що нам в першу чергу варто було би ближче познайомитись з цією тернопільською фірмою, щоб вони пояснили нам що воно, як працює, які витрати. Можемо на перший період з ними договір укласти. Якщо вони мають досвід і зійдемося в ціні, то може з ними варто говорити? На 20 камер може і не варто свою власну систему, а далі подивимось. Але я готовий працювати в цьому напрямку. Я буду в Тернополі, обов’язково з ними зв’яжуся.

– Спортивні майданчики для дітей та молоді – також хвилює питання.

– Перший спортивний майданчик, який робили спільно міська, районна ради та державною адміністрацією – це майданчик зі штучним покриттям біля міського басейну. Він завершений більше ніж на 90%, чекаємо погоди, щоб облаштувати під’їздні шляхи, дещо вдосконалити, і я думаю, що навесні та все літо цей майданчик буде діяти, і всі діти з центральної частини міста зможуть там займатися. Другий спортивний майданчик є на території ЗОШ №2, також колись він був встановлений міською радою. В районі вулиці Шухевича є спортивна школа, там діти без проблем можуть займатися і у великому залі й в малих залах.

– А чи могла би міська рада облаштувати майданчик для «стріт воркауту», тобто спортивні снаряди для занять гімнастикою на відкритому повітрі?

– Я думаю, що могла би, тільки питання де? Якщо в центрі, то надзвичайно важко знайти таке місце.

– Можливо в районі басейну?

– Треба подивитися, може там і могло би бути.

– Розкажіть про плани щодо розвитку туризму.

– Наш бучацький туризм почнеться тоді, коли ми зробимо нормальні дороги, хоча би центральні, щоб люди змогли сюди заїхати. Коли хтось буде заїжджати в Бучач і влітати в ями – я не думаю, що він захоче дивитися на місто. Друге питання – ратуша. Чим скоріше ми її закінчимо… це є наша візитна картка, і сюди будуть їхати в першу чергу заради ратуші, а вже потім ми будемо показувати все інше.

– Але в нас проблема з туристичною інфраструктурою! Немає ні де стати, ні де переночувати, немає ні вказівників, у тому числі англійською мовою, ні інформації про заклади міста в Інтернеті. Наше місто не любить туристів! Що зробити, щоб полюбило?

– Найбільша проблема, я вважаю, це стоянки. Туристи ж приїжджають великими автобусами, а ми в центрі не маємо де їх поставити, така наша реальність. Єдине місце, де можна щось облаштувати – це за гаражами поліції. Але воно знаходиться трохи далі від центру, є певні перепони… але це найголовніше. Бо приїде великий автобус – і він не має де розміститися в центрі.

– А стратегічно, чиє це завдання? Відділу туризму районної адміністрації чи міської влади.

– Ми мали би діяти разом. Але наше завдання – це якраз стоянки, дороги, а проводити самі екскурсії, придумувати їх план – то вже РДА. І приватники – таке як готелі, заклади харчування. Всі учасники процесу мали би об’єднати зусилля, тоді буде результат.

– Болюче питання – стихійні сміттєзвалища. В тому числі засміченість набережної Стрипи та потічка.

– Це завжди було великою проблемою в місті. Але помаленьку ця проблема вирішується. Ми збираємо побутові відходи двома методами. Перший це контейнери. Другий – машина їздить по секторах індивідуальної забудови по графіку і збирає. Який кращий? Для людей кращий контейнерний, бо в будь-який момент часу взяв пакет з відходами і виніс. А коли їде машина – то треба чекати цілий тиждень того графіку. Контейнери стоять, в основному, біля багатоквартирних будинків. Ми могли би їх встановлювати і в індивідуальному секторі, але проблема в тому, що ніхто не хоче мати їх біля своєї оселі. «Хай на вулиці буде, але тільки не біля мене!». Ми мали приклад по одній вулиці, коли поставили контейнер, то його кожен вечір носили в іншу сторону, аж поки його не побили, і ми звідти забрали. Дуже великою проблемою для нас є те, що не проводиться збір ТПВ по селах району, всі везуть сміття в місто. Ми то добре знаємо, але зробити щось неможливо. Язловецька і трибухівська зона скидає в ящики біля сільгосптехніки, або біля управління статистики, там зручно попри дорогу. Потім біля універмагу. Переволоцька зона нам кидає на Стуса, 13 і на вул. Торгова. Золотопотіцька зона – в основному на Південний масив і біля спиртзаводу.

– Що з цим всім робити?

– Стратегічно воно би мало так бути, щоб в кожному селі проводився збір. Але на це може вплинути тільки районна влада, ми це питання постійно піднімаємо. Напевно доведеться звернутися до екологів, щоб вони нам тут допомогли, бо ми собі ради не дамо. Стільки район нам возить сміття. Друге – мусимо вчасно прибирати стихійні сміттєзвалища. Бо комунгосп – він забирає з ящика побутові відходи, а то, що села навезли мішками і накидали довкола – це вже вважається стихійні сміттєзвалища, і ми їх прибираємо, але платить міський бюджет. Минулого року ми витратили поверх 100 тис. грн. на ліквідацію таких смітників. І зараз вони будуть! Перед великодніми святами, коли навесні всі почнуть прибирати…

– Але узбережжя Стрипи та потічка – то напевне все ж місцеві засмічують, а не приїжджі?

– Так, але слід сказати , що все менше кидають. Раніше там було суцільне сміттєзвалище. Напевне через те, що ми встановили більше контейнерів для збору. Є такі, що й далі кидають, але таких одиниці. Самі люди можуть допомогти. Зараз в кожного є камера на телефоні, зняв фото чи відео, поліція склала адмінпротокол, там зараз великі штрафи за порушення правил благоустрою.

– З початку року заборонено захоронення необроблених відходів, дехто це називає «роздільним сортуванням сміття». Щось робиться?

– Зараз ми біля контейнерів ставимо окремі ящики на пластик. Біда в тому, що його нема куди здавати. Через деякий час, коли буде така можливість його пресувати – будемо це робити. Є людина, буквально тиждень тому приходила до мене, він готовий на нашому сміттєзвалищі поставити прес і забирати пластик. Також він буде забирати скло. З металобрухтом питань немає, його розтягають швидко. Але є напрацювання, якщо той чоловік погодиться, то будемо роздільно збирати.

– Питають про стан адмінбудівлі. Чому не поставити парапети, щоб птахи не сідали і, відповідно, не загаджували. І стан інформаційних дощок.

– Міська рада має інформаційний стенд зліва, ми над цим попрацюємо, відновимо. Той стенд справа – один із варіантів є поставити там меморіальний комплекс героям АТО. Якщо буде прийнято остаточне рішення, що ми там робимо, то стенд буде ліквідовано і ми по-новому все зробимо. А сама адмінбудівля є власністю районної ради. Що стосується голубів, то я хотів би почути чиїсь пропозиції, бо ми маєму таку ж проблему по ратуші. Парапети встановлені на ратуші, але толку немає, голуби сідають на них.

– Питання щодо збереження історичного вигляду центральної частини міста. Захаращеність рекламою, самовільна зміна вигляду фасадів будівель. Як вирішувати?

– Проблема є. Перші поверхи багатьох будинків розкупили підприємці. Бо мешканці такого практично не роблять, хіба міняють вікна на пластикові. Як їх покарати? Це мав би робити Держархбудконтроль, в нас такого немає. Кожен будинок має паспорт фасаду, і підприємець мав би робити згідно нього.

– …при цьому узгодивши роботи зі всіма іншими співвласниками, бо фасад – це спільна власність!

– Ну в нас кругом виникають такі конфлікти між мешканцями та власниками нежитлових приміщень. Ще не всі власники квартир знають, що будинок в цілому також є їхньою власністю, а не держави і не комунгоспу.

– Цікавились позитивним досвідом вирішення таких проблем? По Львову, наприклад?

– Напевне хтось би мав при міській раді, якийсь спеціаліст, цим займатися. На жаль, штат нам цього не дозволяє.

– Одразу ж питання про міського архітектора та інспектора з благоустрою.

– Ну архітектор постільки-поскільки; я вважаю, що все по місту мав би робити наш районний архітектор, він не є дуже завантажений. А от інспектор по благоустрою – хороша ідея, шукаємо відповідного чоловіка. Зараз дуже активізувалась поліція за ті реклами, на кожне засідання адмінкомісії маємо 8-10 складених протоколів, там немаленький штраф – 340 грн. мінімум, а для юридичних осіб ще більше. Опір від підприємців є страшенний, дуже багато є чужих…

– Але в цілому – є якась стратегічна програма, ідея як врятувати історичний вигляд міста?

– В першу чергу має бути зроблений Генеральний план, він багато питань вирішить центральної частини міста, а потім вже братися за фасади. Маємо діючу міську програму по фасадах.

– Як вирішувати проблему безпритульних тварин?

– Ніде ще не вирішено. Держава каже, що є один метод – будувати притулки, утримувати їх. Але коли ми в Бучачі сідаємо і ділимо 200 тисяч на матеріальну допомогу хворим, у тому числі онкохворим, і не знаємо як всім дати – щоб у той же час утримувати собак? Нас люди не зрозуміють. Єдине ми зараз виловлюємо і відвозимо на сміттєзвалище, там вони з голоду не пропадуть. Там люди не ходять, там дітей немає, але з центру якимось чином їх треба забирати.

– Складне питання. Мова про міський парк на масиві. Буде там порядок?

– Ми в цьому році заклали 50 тисяч для розчистки зелених насаджень. Що саме страшне. Минулого року ми гарно почистили від акації передню частину від центральної дороги. І за один рік акація там вже виросла знову метрів на три, а то й чотири. Зараз ми почнемо знову розчищати від центральної дороги і, напевно, кропити якоюсь рідиною, якоюсь хімією, щоб ті самосійні кущі не росли. І будемо просуватися вглибину парку. Друга проблема – сміття. Звідки воно там береться? Звичайно, що ніхто з жителів не бере кульки і не везе спеціально в парк. Сміття там залишають ті, хто приходить туди відпочивати, це рівень нашої культури. Ми поставили там «рогатку» для того, щоб принаймні машинами туди не їхали. Хоча би якщо зайде з кульками, то недалеко від краю парку, бо машинами заїжджають хто знає куди і там смітять…

– Бучачани хотіли би, напевно, бачити там освітлені алейки, лавочки, галявини для відпочинку, з місцями для костра…

– Чесно скажу, ми до того ще не дійшли. Я знаю точно, що там воно не втримається. Що б ми там не робили. Ми завезли такі лавочки, лісгосп нам дав, щоб там люди сиділи – все порозкидали! Кому воно потрібно, для чого це зробили? Понищили, потрощили, порозкидали… А там можна було з дітьми вийти, посидіти…

– Наступне питання. Місцеві ентузіасти мотоспорту створили громадську організацію «Бучач Екстрим», здається, і питають про землю мототреку. Вона знаходиться на території трьох рад – Бучацької, Заривинецької та Підзамочківської. Чи готова міська рада надати їм ту ділянку в оренду чи користування для тренувань та проведення змагань?

– Що стосується міської ради, то ми готові надати їм, абсолютно. Тільки треба зробити, щоб воно відповідало законодавству, там є винятки для кого можна безкоштовно. Якщо таке можна – то ми з великим задоволенням віддамо, хай вони користуються. А що стосується сільських рад – то треба звертатися туди.

– Чим міська рада могла би ще допомогти розвитку мотоспорту?

– Я вважаю, що ми і так допомагаємо. Минулого року перед змаганнями там працювала техніка – і машини, і грейдер, і трактори – то все оплачувала міська рада. Крім того, ми дали немалу суму грошей на самі змагання. Цей рік мені сказали, що планують проводити мотокрос 7-го квітня, зразу скажу, що дата дуже мене не влаштовує з двох причин. Перша – це буде велике християнське свято Благовіщення, багато людей не прийде, а хотілось би глядачів побільше. І друга причина, що ми будемо давати їм допомогу – і я не знаю чи ми будемо мати змогу надати, бо якби це було десь в липні, ми може будемо мати перевиконання бюджету, а ми можемо дати їм допомогу тільки з перевиконання. Чи буде перевиконання на 1 квітня – дуже сумніваюсь. Якщо буде, то, звичайно, будемо допомагати.

– Щойно відремонтований переїзд, а плити вже сипляться, весь Бучач говорить.

– Знаю про цю проблему. Ставили взимку, в таких умовах, що треба було зробити. Якби ми не відкрили переїзд в той день, коли ми відкривали – наступного дня пішов сніг. І напевне той переїзд був би закритим до цього часу. Терміни підтискали нас, і ми поставили ті плити. Будемо думати як поправити – чи дати шар асфальту зверху і повністю все закрити, чи вирізати кусками, чи класти якусь бруківку зверху – то питання відкрите, і ми його врегулюємо. Щоб було надійно, треба було замовляти плити на заводі, під замовлення. Ми взяли ті, які були. Влітку проблему ліквідуємо.

– Жителі по вул. Шухевича звертаються з питанням облаштування пішохідної доріжки, бо по «серпантину» пройти неможливо.

– То, напевно, жителі будинків «дорожного»?

– Так, будинок 61а.

– Там дійсно є проблема. Це територія Підзамочківської ради. Біля «своїх» будинків біля сільгосптехніки ми поставили бруківку, від «трактора». До лікарні ми зробили щебеневу доріжку. А це, на жаль, не наша територія. Якби Підзамочок хотів нам її віддати, той шматочок землі, ми би із задоволенням її взяли. Коли будемо робити Генплан ми таке запропонуємо. Я і раніше просив, бо Підзамочку той серпантин абсолютно не потрібен, віддайте його Бучацькій міській раді, ми там наведемо порядок, але поки що питання передачі землі не вирішено.

– Є блок питань щодо несанкціонованої торгівлі, місць для паркування в центральній частині, в тому числі для таксистів, перенесення «продуктового» ринку… Тема обширна, і, напевне, є смисл якось окремо про це поговорити?.

– За торгівлю варто сказати. Цю проблему маємо вже роками. І те, що ми зараз робимо на площі, реконструкцію, то в першу чергу для того, щоб не допустити там несанкціоновану торгівлю. Але дуже гостре питання – куди їх подіти? Завжди на сесіях депутати мені кажуть: «Хай ідуть звідти!», але куди? Сказати легко, але куди вони мають йти? Є кілька варіантів, наприклад на Торговицю… я розмовляв з директором РайСТ, він готовий надати їм місця, там є можливість підключити холодильники, всі умови, але не хочуть ніяк! Їм сподобалось торгувати тут в центрі. Другий варіант – існуючий «продуктовий ринок». Але є велика проблема – він не міської ради. Якби він був наш, то ми би ту проблему давним-давно би вирішили. Ми могли би вкласти гроші в ринок, побудувати двоповерхову будівлю, на другому поверсі розмістити тих, хто вже роками там продає непродовольчі товари, на перший дати овочеву секцію, м’ясо та молоко…

– Але ж земля наша, комунальна? Люди питають а чому би не розірвати з РайСТ договір оренди?

– І що далі? Нерухомість-то їхня. Договір вони із задоволенням розірвали би, і нічого нам не платили б, але питання не вирішиться…

В центрі немає де розмістити ринок. Я виступав з пропозицією – той засипаний рів біля спиртзаводу. Підходили люди, вони готові вкласти гроші і побудувати там критий ринок. Але така ідея не знайшла підтримки депутатів, відкинули зразу на комісії. Хоча особисто я вважаю, що там можна було би побудувати. Але якби там якийсь приватник побудував критий ринок, а він мусить бути з легких матеріалів, бо важка будівля буде просідати – я думаю, що туди люди би пішли. Та зона в сторону цукрового заводу, Південний масив, Золотопотіцький напрямок, та й мені яка різниця, якщо я приїжджаю на ринок і не маю куди поставити машину, то краще я би там десь поставив. Біля військкомату можна стоянку зробити, а вище поставити сам ринок. Буду повторно звертатися до депутатів, щоб підтримали. Тобто перенести існуючий ринок з центру ми не зможемо, але дамо підприємцям альтернативу.

– Повернемося до проблеми паркування.

– Ну, перш за все, за адмінбудівлею РДА є невелика ділянка, там заплановано районною радою в цьому році зробити стоянку. Якщо би вдалося це зробити, то ми всі службові машини заберемо від центрального входу туди. Друге – ділянка по набережній Стрипи, де був гараж екоінспекції, ми завезли вже туди частину щебеню, треба зробити там дорогу, бо це і в сторону басейну та спортивного майданчика, і там би стояли машини. Категорично я проти стоянки біля фонтану, тут все ж-таки місце відпочинку з дітьми. Говорили про те, щоб зробити цей фрагмент вулиці Лесі Українки пішохідною зоною, хоча би на вихідні дні. Однак до мене вже приходили підприємці, кажуть, що за неділю згідні, нема чого там їздити, але як так в суботу, в базарний день обмежити рух?! Будемо якось вирішувати цей конфлікт.

А взагалі нам немає куди сильно розганятися з паркуванням в центральній частині міста. Зараз ми зробили нові сходи на Торговицю, гарні, з теребовлянського каменю, 124 сходинки, лише трохи менше, ніж ті Потьомкінські сходи в Одесі (сміється), гарні перила. Це зроблено для того, щоб той, хто приїхав машиною на Торгову, 5 хвилин – і він вже в центрі! Раніше він не міг, бо не було куди перейти… я думаю і це би мало певною мірою розвантажити центр.

Вся проблема в тому, що в нас всі організації розміщені тут. Це поліклініка, школи – музична, художня, загальноосвітні. Далі – дитсадки. Я вже не кажу про адміністрацію, райсобез чи центр зайнятості, поліцію, суд – все тут, в центрі. Тому якогось такого простого рішення немає, але де це можливо – щось будемо робити.

– Меморіал Героям Небесної Сотні – буде?

– Я би вже давно його встановив! І для мене абсолютно немає різниці де його встановлювати. Він має бути в місті Бучач. От інші районні центри мають такі пам’ятники, а Бучач не має. Але йде спір де його розмістити. Спочатку, коли ми збиралися тут в залі разом з громадськими активістами, там взагалі було з десяток варіантів! І кожен наполягав на своєму. Я би хотів навесні замовити виготовлення проектної документації та й щось починати робити. На чергову сесію винесемо це окремим пунктом і нехай депутати вирішують де буде будівництво. Але в Бучачі він має бути.

– Сумнозвісний люк на тротуарі по вул. Шухевича. Чому не ремонтується?

– Вся проблема в тому, що всі ці люки належать кабельній дільниці Укртелекому. Ми звернулися до них з листом в Чортків, вони мали би зробити. Якщо не зроблять найближчим часом, залишається один вихід – засипати шахту. Це не є вихід добрий, але іншого немає. Ми не маємо права його ремонтувати, бо то чужа комунікація, але й залишити в такому вигляді, щоб люди провалювалися – ми також на таке не підемо.

– Питання загального характеру. Чи плануєте йти на третій термін, і якщо ні, то кого бачите своїм наступником чи хотіли би бачити?

– (сміється) Ну, це питання відкрите, і я вважаю, що ще й передчасне, навіть обговорювати не варто. Я, наприклад, собі не уявляю як управляти громадою (мова про заяву Президента щодо примусового утворення ОТГ по всій Україні у 2020 році – А.Д.) в таких межах, як в останньому перспективному плані розвитку територій. Я не уявляю що робити, як прийдуть жителі Берем’ян і Набережної з вимогами зробити їм дорогу. Киданів із своїми проблемами, Матеушівка зі своїми. А ти сидиш тут на такому мізерному бюджеті й чекаєш коли тобі з Фонду регіонального розвитку щось кинуть. І не знаєш як поділити. Роботи надзвичайно багато, а специфіка міста і специфіка села – трохи інакші…

– Що Ви вважаєте найбільшим своїм персональним досягненням на посаді міського голови. Чи є щось, за що Ви відчуваєте гордість, що таке було зроблено?

– Перше, мене називали деякі мої друзі «тротуарним мером». Але я вважаю, що я правильно робив, що облаштовував тротуари. Ми велику кількість грошей і зусиль витратили на те, що зробили тротуари. Друге, ми втримали в нормальному стані дороги. Хто би що не казав, але по центральних дорогах в нас завжди був нормальний проїзд, а колись були такі ями, що маршрутки не хотіли їхати. Ми старались, навіть в минулому році, в першу чергу полатати дороги. Мені також приємно, що ми відновили таку пам’ятку архітектури як джерело Яна Собецького, туди будуть приїжджати туристи. Воно в такому занедбаному стані було, і ми, хоч і з великими потугами, але все ж-таки його зробили. Відкрили той невеликий скверик Агнону, також через це приїжджають з-за кордону, і місто пізнають, делегації з Ізраїлю також. Дуже мене критикували колись за спортивну школу, хоча то зовсім не моя заслуга в тому, що ми тоді помінялися приміщеннями, моя там була мала роль. Але я дав «добро», бо був впевнений, що то треба робити, бо ми мали спортивну школу загальною площею 150 кв.м. у напівпідвальному приміщенні, а поміняли на 650 в нормальному приміщенні. Так, треба було зробити ремонт, але зараз там є на першому поверсі три зали і на другому поверсі величезний зал під міні-футбол, волейбол, баскетбол… Є роздягальня, є гаряча вода, є всі умови, щоб діти займались. Тут ми би ніколи, ні за які гроші нічого подібного не змогли б. Але нервів та здоров’я мені це коштувало немало…

– А є щось таке, що Ви вже дев’ятий рік намагаєтесь реалізувати, а ніяк не виходить?

– Є. Очисні споруди. Я коли прийшов сюди, то думав, що ми зробимо і Південний масив, і чортківське роздоріжжя. Ми зразу ж приступили до виготовлення документації, а вона немалі гроші коштувала, десь майже під 200 тисяч, то були великі гроші на той час для бюджету міської ради. Але ми її зробили, бо я сподівався втілити ті проекти в життя, а далі робити локальні очисні як на цукровому заводі, так і в центральній частині міста. На превеликий жаль, ці роботи ми можемо тільки з допомогою держави, а такої допомоги протягом всієї каденції не було.

– Про День міста. Хто його організовує, які будуть запрошені артисти?

– Займався завжди цим я. То була моя ініціатива, я кликав тих спеціалістів, які могли допомогти… але в нас є дві категорії людей – є старше покоління, і молоде покоління, в них різні музичні смаки, і складно знайти компроміс. Я завжди намагаюся запросити якогось артиста, щоб він задовільняв більш-менш обидві сторони. Наприклад, та ж сама Наталя Бучинська. Її і молоді сприймають, і старші. Яремчук… Крім того, після основного артиста ми завжди замовляли щось для молоді, тобто до шостої години співає Яремчук чи Зінкевич, а потім ми запрошували різні гурти для молоді. Але чомусь вдень молоді багато, а «свої» гурти слухає вже мало. Ще є проблема – більшість молодих колективів непросто оплатити, вони хочуть оплату готівкою, але для виділення грошей з бюджету міської ради треба робити все офіційно, треба укладений договір, акт виконаних робіт і без готівка. Це проблема…

Дуже велику роль в цьому грає Петро Іванович Гадз. Якби не його допомога, то ми би нічого такого помпезного не зробили би на День міста. Він всі роки основні витрати брав на себе. Цього року я знову, фактично, буду цим займатися, але зараз ще конкретних планів немає.

– І на завершення – Ваше звернення до бучачан, чи побажання…

– Побажання буде таке, щоб мешканці не думали, що місто тільки для одного, для міського голови, чи для депутатів, чи для комбінату комунальних підприємств. Що би я не робив, що би я не хотів зробити, але якщо в мене не буде допомоги від жителів – ми нічого доброго не зробимо. Ми вже говорили про той факт, що повисмикували і поламали дерева – це ж все роблять самі бучачани! То ж не приїхали ні з Чорткова, ні з Підгайців. Наші. А для чого? Скільки стояло сміттєвих урн по центру – всі побили. Останній кілька днів тому біля кінотеатру. Для чого? Турнікети ламають, сміття викидають… що, не знають хто це робить? Всі знають!  Пам’ятаю, ми по Хмельницького поставили вуличне світло, то хтось із пістолета вночі по прострілював всі світильники.

Тому тільки в такій співпраці громади і міської ради є майбутнє міста. Я завжди відкритий, можна чи прийти на прийом, чи подзвонити, і я завжди готовий підтримати нормальні, розумні ідеї. Десь я помиляюся? То підказуйте як правильно зробити, я завжди вислухаю.

А найголовніше – щоб люди наші були здоровими, щоб населення міста збільшувалось, щоб люди не мусіли виїжджати ніде на заробітки, щоб працювали на своїй землі, щоб сім’ї зберігалися. А ми для цього все будемо робити.

– Дякую за розмову.

Розмовляв
Анатолій Дубина

Фото з відкритих джерел

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залишити відповідь