Екскурсії

• Ратуша, 1751 р. яка є окрасою нашого міста та його візитною карткою. Це унікальний шедевр легендарного майстра Пінзеля та архітектора Бернарда Меретина. Ратуша є справжнім витвором архітектурного мистецтва. Ця будівля унікальна тим, що тут так чудово та неперевершено поєднується скульптура з архітектурою. Її вважають шедевром доби бароко. Фундатором будівництва цієї знаменитої споруди вважають Миколу Потоцького, на кошти якого було зведено цю прекрасну та величну будівлю.

• Краєзнавчий музей, в якому організовуються персональні виставки. Діє постійна експозиція та можна замовити екскурсію по туристичних маршрутах Бучаччини. В експозиції представлені фрагменти робіт Пінзеля.

• монастир оо. Василіян Чесного хреста Господнього 1753 р. – знаходиться в підніжжі гори Федір, побудований на замовлення Миколи Потоцького. Монастир став центром освітньої діяльності в Бучачі та Галичині. Тут діяла гімназія, яка була відома своєю унікальною бібліотекою, з якої походить Бучацьке Євангеліє – відома пам’ятка ХІІ-ХІІІ століття (зберігається в Львівському Національному музеї). Сьогодні –це величний духовний та культурно-освітній центр для багатьох поколінь бучачан.

• костел Успіння Пресвятої Діви Марії, 1761-1763 рр. який унікальний своїми величними п’ятьма вівтарями виконаними в дереві скульптором Пінзелем та його учнями, чотири бічні і один головний. Саме перед вівтарем святого  Тадея Пінзель брав шлюб та охрестив своїх дітей. Перед головним вівтарем – вирізьблені чудові скульптури, які уособлюють святих. Споруда костелу побудована в стилі бароко (архітектор Мартин Урбанік). В храмі зберігся амвон та орган поч. ХІХ ст. (на даний час не діючий).

• руїни замку ХІV – ХVІІ ст. – найдавніша пам’ятка архітектури в Бучачі, оповита легендами та переказами яка щоразу вабить до себе безліч туристів. Споруджений в південно-західній частині міста, на місці колишнього дерев’яного замку. Фортеця служила оборонним пунктом від нападів ворогів. Безліч разів руйнувалась, відбудовувалась. На сьогоднішній день збереглись лише руїни, які є окрасою місцевого ландшафту, а з замкової гори відкривається чудова панорама на місто.

• джерело Яна Собеського, 1684 р. – пам’ятка історії, біля якої зупинявся польський король Ян ІІІ Собеський. Зараз тут, як і колись б’є ключем джерельна вода і щоразу нагадує про цю подію.

• придорожня фігура Богородиці, 1751 р. – розташована на перехресті вулиці Б. Хмельницького, виготовлена скульптором Пінзелем та архітектором Б. Меретином на замовлення Миколи Потоцького. Фігура була знищена та на даний час відновлена скульптором Р. Вільгушинським. За легендою, Богородиця захищала місцевих жителів від нападів турків і татарів, а тому і до сьогоднішнього дня має величезну духовну та мистецьку цінність.

• церква св. Миколая, 1610 р. – перший мурований храм в місті, який мав оборонне значення. Церква вражає своїм унікальним іконостасом, виготовленим на замовлення Миколи Потоцького. Фундатором храму були подружжя Стефан Потоцький і Марія Могилянка, про що свідчить їх шлюбний герб над вхідними дверима.

• церкви св. Покрови, 1764 р. – знаходиться в східному передмісті Бучача, збудована на місці дерев’яної. Архітектором храму вважають Й. Шільцера. Особливою мистецькою цінністю споруди є різьблені вівтарі з фігурними скульптурами, які належать перу видатного майстра Пінзеля. Для храму св. Покрови скульптор виконав також царські ворота та дияконські двері іконостасу із зображенням Ангела-Хоронителя і «Благовіщення», що вражають своєю красою та довершеністю.

• придорожня фігура св. Яна Непомука, 1750 р. – велична фігура чеського святого, якого бучачани вважають захисником всіх подорожуючих. Це спільна робота архітектора Бернарда Меретина та скульптора Іоанна Георгія Пінзеля. Одна з ранніх робіт Пінзеля, що вражає унікальністю задуму та чудовою пластикою в камені.

• церква св. Покрови, 1764 р. Мистецька цінність храму зумовлена різьбою славетного Пінзеля та його учнів.  Пінзель виконав антипендії, вівтарі та фігури  для них, Дияконські та Царські ворота ( знаходяться в музеях Тернополя та Львова). Зараз в храмі можна оглянути копію іконостасу. Вважають, що інтер’єр Покровської церкви  належав до найкращих творінь свого часу.

• придорожня фігура св. Яна Непомука, 1750 р. Чудовий постамент  у вигляді  святого та двох ангелів, виконана  скульптором  Іоаном Георгієм Пінзелем  та Бернардом Меретином. Ян Непомук – чеський святий, в якого жителі та гості  нашого міста просили заступництва в дорозі та щасливого повернення додому. Її відносять до ранніх робіт Пінзеля.

• Ще одним цікавим творінням геніального майстра є  придорожня  фігура  Непорочного Зачаття Діви Марії 1751 р., розташована по  вул.Б.Хмельницького, яка відзначається особливою вишуканістю композиції та є духовною окрасою міста. Обидві фігури  на жаль до сьогоднішнього дня не збереглися, це копії робіт Пінзеля, виготовлені скульптором Р. Вільгушинським.

• далі – повертаємось в центральну частину міста, де знаходиться костел Успіння  Пресвятої  Діви Марії¸ 1763 р., збудований на місці старого готичного костелу, в підніжжі замкової гори. Велична  споруда, пишно декорована різьбленими вівтарями дивовижної краси, які виконані Пінзелем надзвичайно майстерно. Унікальність костелу в тому, що перед одним з вівтарів – вівтарем св. Тадея, Пінзель брав шлюб з Маріаною Кейтовою, тут були охрещені його двоє синів. І ще багато цікавої та важливої інформації  про цю видатну та геніальну постать зберігає ця духовна святиня. 

• На невеликій відстані від костелу розміщена Ратуша 1751 р. – яка вже стала візитною карткою нашого славного міста та  шедевр творіння двох найталановитіших майстрів – архітектора Б. Меретина та скульптора – Пінзеля. Чудове  та гармонійне поєднання скульптури з архітектурою, яскравий приклад неперевершеного таланту.  А вільне   володіння пластикою в камені– це не лише її головний козир, а й нерозгадана таємниця. Вартий уваги туристів і мандрівників – внутрішній інтер’ єр споруди, куди хочеться потрапити. «І лише для того, щоб побачити бучацьку ратушу, варто сюди приїхати»…

• Поруч з ратушею – краєзнавчий музей,  де цікавою і захоплюючою буде екскурсія та знайомство з історією краю. А в експозиції музею представлені фрагменти  скульптур  Пінзеля, які прикрашали ратушу.

• На північному заході від Бучача, на березі  р. Стрипи, в маленьому мальовничому  селі Рукомиш є церква св. Онуфрія XVIII ст., в якій зберігається скульптура св. Онуфрія (XVIII ст.) – виконана  в камені славетним майстром Пінзелем. За бажанням туристів відправляємось на екскурсію, або ж можемо оглянути копію скульптури св. Онуфрія, що знаходиться біля монастиря отців Василіян.

Перша зупинка на нашому маршруті  – церква св.Онуфрія XVIII ст.  –  пам’ятка архітектури місцевого значення, побудована в середині XVIII століття.  Церква простих архітектурних конструкцій, з обмеженим членуванням форм і декоративного оформлення, належить православній громаді села.

В селі Переволока оглядаємо травертинові скелі та джерела з водоспадами – справжні раритети природи, розкидані під відкритим небом. Загалом, травертинові скелі утворили вапняки – черепашники, або відклади підземних вод, насичених карбонатом кальцію. Такі скелі зустрічаються лише на Поділлі і в Криму.

Село Білявинці, яке відоме тим, що тут народилась всесвітньовідома оперна співачка –  Соломія Крушельницька, якій в селі відкрито музей.

Церква св.Трійці 1990 р., поруч з мурованою церквою збереглася дерев’яна дзвіниця XVIII ст. –  пам’ятка архітектури, внесена до Державного реєстру національного культурного надбання. Ця дзвіниця є зразком каркасного будівництва, вона трьох’ярусна. Це типовий зразок народної архітектури Західного Поділля.

Найдавнішими  спорудами села Старі Петликівці є церква св. Дмитра (1875 р.), костел Різдва Пресвятої Богородиці   збудований у 20-х рр. ХХ ст., будинок Гміни (1908 р.,) (тепер  сільська рада).

• каплиця баронів Блажовських 1860 р. – перша цікавинка нашої подорожі. Витончена каплиця, збудована в неоготичному стилі, яка знаходиться в північно-східній частині Язловця, посеред кладовища. Це свідок існування тут  вірменів, про що  розповідає надгробний напис на вірменській мові.

• костел Успіння Пресвятої Богородиці кінця XVI ст.  – найграндіозніша споруда Язловця (колишній Домініканський костел), що пережила багато ворожих нападів. В його мурах похований відомий композитор Микола Гомулка, який помер в 1609 році. Зараз споруда перебуває в стані руїни.

• Далі за маршрутом – вулиця Вірменська. Відомо, що вірмени в Язловці поселились ще в ХVI столітті. В селі  жваво велась торгівля, а де торгівля – там і вірмени. Тут проживала одна з найбільших на теренах сучасної України вірменська громада. Окрасою та родзинкою цієї вулиці є церква св. Миколая 1551 р.  –  і досі чарує своєю неповторною красою. Особливо вражає храм витонченим ренесансним порталом. В даний час  святиня належить греко-католицькій громаді села.

• руїни замку XV – XVI ст. – неперевершена та найдавніша споруда, розташована в мальовничих околицях Язловця, родинне гніздо родини Язловецьких, які належали до багатої шляхетської родини. Власники замку та шляхетські родини, що тут проживали, сприяли  його розквіту та зміцненню. Адже,  за міцністю та оборонними засобами замок над Вільховцем  належав до  однієї з найкращих фортець краю.

• парк палацу сер. XVIII ст. Поруч з фортецею знаходиться палац Понятовських, який датується 1746 р. А поряд з палацом закладено чудовий парк. Палац був розбудований за часів Олександра Конєцпольського та Станіслава Понятовського. Особливо вражаючими є портали в ренесансно-барочному стилі. На початку ХІХст. палац починає занепадати. Нове життя принесла сюди Марцеліна Даровська з роду Котовичів. Вона отримала дозвіл від Папи Римського на заснування монастиря, який почав діяти  з 1863. Натхненницею його була Марцеліна Даровська та її помічниці – Згромадження Сестер Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії, які зайнялись справою виховання дівчат і жінок.  Марцеліні відкрили музей на другому поверсі палацу, а саму Марцеліну Даровську церква визнала блаженною.

• гробниця  Марцеліни  Даровської 1873 р. – розміщена  на території парку в збудованому склепі-усипальниці, в якому поховані сестри-монашки та Блаженна Марцеліна Даровська. На сьогоднішній день тут проводяться реколекції, а Язловець став уже своєрідним паломницьким  та духовним центром, до якого приїжджає безліч туристів: хтось потребує щирої молитви, інші – зцілення. Язловецький монастир- прекрасне місце для пізнання і відпочинку. Тут знаходять зцілення від душевних і фізичних хвороб, моляться за дар материнства і повертаються сюди  вже з діточками та вдячними молитвами.

День 2. Сніданок  та ранкова  Служба Божа (за бажанням). Із села Язловець направляємось в село Берем’яни, яке  розташоване за 8 км від Язлоловця. Чудова та багата природа південної частини Придністров’я не залишить байдужими туристів та поціновувачів активного відпочинку на природі. Село відоме ботанічною пам’яткою  природи місцевого значення –  наскельно-степовою  ділянкою,  яка входить до складу національного  природного парку «Дністровський каньйон». Особливо цінними  є рідкісні рослини, які ростуть на Червоній  Горі та занесені до Червоної книги України.  А з Червоної гори відкривається надзвичайно мальовничий краєвид – улюблене  місце туристів.

Святий Ян Непомук вважається опікуном усіх, хто працює на воді. Легенда мовить, що він є запорукою щасливих подорожей і повернення додому, ось чому його статуї і каплички часто стоять на роздоріжжях, а також він опікується жіночими таємницями. Існує легенда згідно якої саме в тому місці де його тіло опустилося в річку Влатви, над водою здалося світіння що має вигляд п’яти зірок. З цієї пори святого зображають з оточуючими його голову п’ятьма зірками. Також існує повір’я, якщо доторкнутися рукою до скульптури і загадати бажання. То воно неодмінно здійсниться.

І ось ми знаходимося в славному селі Підзамочок. Щоб помилуватися його красою потрібно проїхати лише 3 км. від центру міста. Круті пагорби, широкі лани – тут є все щоб помилувати очі. Знайомство з селом розпочнеться  з замку,  від якого, ймовірно, і виникла назва. Побудована твердиня на замовлення Яна Бучацького,  власника навколишніх сіл того часу. Про що свідчить напис на гербовій таблиці, яка все ще до наших днів ніби оберігає замкові мури, красуючись з висоти в’їзної брами замку. Замок зберігає багато таємниць, їх історія оповита легендами, ці легенди межують з реальністю, але містичність кожної історії лише розпалюють цікавість до цієї чудової споруди. Переживши безліч нападів і руйнувань він не втратив своєї самобутньої краси в кожному сантиметрі мурів енергія просто пульсує прагнучи передати перехожим про те, хто ходив поруч цих стін. Тут завжди витає дух лицарства і пахне подільським літом. Стоячи поруч замку людина подумки переноситься у сиву давнину і відчуває автентичність духу предків.

Неподалік папірні можна відвідати фігуру св. Антонія Падуанського початку ХІХ ст., який був португальським католицьким священником та ченцем ордену францисканців. Його вважають покровителем загублених речей та зцілення хворих. Фігура св. Антонія зображена з немовлям Ісусом на руках, а символом святого є лілія. Багато легенд оповідають саме виникнення фігури, але задум залишається один – втілити в камінь душу. Вдихнути в нього життя. І всі, хто щиро просить допомоги святого отримають те, що хочуть. Це місце, яке намолене вже багато років приваблює своєю потужною енергетикою.

Після завершення екскурсії охочі можуть продовжити поїздку в село Рукомиш, яке знаходиться   за  5  км. від Підзамочка.