БУЧАЧ

Ратуша

Ратуша в Бучачі – всесвітньо відома споруда, гордість бучачан, яка  належить до найвишуканіших  будівель в Україні  та  по праву вважається однією з кращих в Європі. Будівля є справжнім витвором архітектурного мистецтва, а деякі дослідники називають  її шедевром доби бароко.   Надзвичайно цікавим та привабливим є інтер’єр ратуші.

 

 

Руїни замку ХVІ  -ХVІІ ст. м. Бучач

Одна з головних родзинок нашого мальовничого містечка – руїни бучацького  замку, які  розташовані у південно-західній частині міста, на вершині високого скелястого плоскогір’я з крутими схилами, що спадають до р. Стрипи та безіменного потічка. Мури замку, що височать над містом, чарують своєю неповторністю та величчю.

 

 

Костел Успіння Пресвятої Богородиці

Парафіяльний костел Успіння Богородиці зведено на місці старого готичного храму за кошти Миколи Потоцького в 1761–1763 роках в підніжжі замкової гори. Велична  споруда  пишно декорована різьбленими вівтарями дивовижної краси, які виконані Пінзелем. Саме тут видатний скульптор брав шлюб з Маріаною Кейтовою, тут були охрещені його двоє синів. У костелі знаходиться не діючий орган XVIII століття.

   
Церква св. Покрови

Перша церква, що зустрічає гостей міста, які прямують з Тернопільського напрямку та Чортківського роздоріжжя. Побудована на місці дерев’яної  церкви в 1764 році за проектом архітектора І. Шільцера. Над оздобленням інтер’єру храму працював Іоанн Георг Пінзель та його учні, зокрема Франсиск  Олендзький. Будівля в стилі пізнього бароко має форму хреста.

 

 

Церква св. о. Миколая

Це найдавніший мурований храм в Бучачі, збудований в 1610 році. У храмі міститься унікальний іконостас XVII–XVIII століть, що являє собою синтез малих архітектурних форм, різьби по дереву та малярства. Пишно оздоблений ажурним різьбленням і позолотою, він є типовим твором стилю бароко. Біля церкви височить дзвіниця. В ансамбль ввійшла  також  сучасна каплиця. Яких тільки історичних перепетій не бачили ці могутні  стіни архітектурної пам’ятки.

 

 

Бучацька музична школа

Нестримна фантазія творців подарувала місту на р. Стрипа чимало унікальних шедеврів архітектури, які за своєю химерністю могли б змагатись з кращими представниками зодчества. Бучацька музична школа – вражаюча архітектурна споруда  у вигляді вілли, споруджена за проектом італійського інженера Джованні Батісти Феррарі,   споруджена в 1840 році.

 

 

Бучацька гімназія ім. В. Гнатюка

Будинок гімназії споруджений в 1891-1895 рр. за проектом Топольницького і Феррарі. Багатий декор на фасаді підкреслює парадний  характер будівлі.Тут колись діяла державна гімназія, згодом – середня школа. З 1993  року гімназія носить ім’я  Володимира Гнатюка –українського етнографа, фольклориста, літературознавця,  мистецтвознавця. В стінах  закладу навчалось багато відомих людей: І. Балюк, О. Назарук, З. Нестайко та інші.

 

 

Будівля повітового староства (бучацька центральна бібліотека)

Бучацька центральна бібліотека – культурно-освітній заклад в Бучачі, розташована в приміщенні колишнього повітового староства часів Австро-Угорщини. Знаходиться поблизу храму Покрови Пресвятої Богородиці. Будівля сьогоднішнього приміщення споруджена в 1900-х роках. Будівництвом споруди займався  італійський інженер, архітектор –  Джованні Феррарі, який проживав в місті з сім’єю.

 

 

Будівля Бучацької художньої школи

Неперевершеною архітектурною витонченістю та ошатною  вишуканістю вражає перехожих будівля художньої школи, яка розташована над р. Стрипа, в центрі Бучача. Ця споруда є пам’яткою архітектури місцевого значення.  Вона є своєрідною творчою майстернею для багатьох поколінь учнів.

 

 

Будинок товариства «Сокіл» (Бучацький  будинок культури)

Будівля споруджена на схилі одного з пагорбів Бучача, являє собою ошатну двоповерхову  споруду зі стилізованою східною вежею та порталом, який ззовні наче нагадує  мініатюрний  замок. Колись тут була розміщена повітова (міську) організація польського гімнастичного товариства “Сокул”. На сьогоднішні – це один з мистецьких закладів Бучача.

 

 

Арт-Двір

«Арт-Двір» – це мистецька сцена у єдиному дворі Бучача, який зберігся в архітектурному ансамблі міста на вулиці Агнона. Щонеділі від травня до жовтня у ньому влаштовуються виступи музичних колективів, письменників, поетів, театральних об’єднань, а також виставки художників, скульпторів та фотографів. Цей простір, разом з ратушею, вважається візитівкою міста.

 

 

Літературний центр ім. Агнона

 У 2015 році у м. Бучач створено Літературний центр, названий на честь уродженця Бучача Нобелівського лауреата Шмуеля Йосефа Аґнона. Ініціювала створення такого простору – Мар’яна Максим’як, поетеса, громадська активістка, а зараз – програмна директорка центру. Завдяки діяльності Літературного центру імені Аґнона, містечко посідає виняткове місце на літературній мапі України.

Бучацький  краєзнавчий музей

Неподалік ратуші знаходиться  краєзнавчий музей, який працює для відвідувачів з 10 до 18 год (вихідні –  понеділок  і  середа).  Тут можна замовити цікаву та незабутню екскурсію історичними та архітектурними пам’ятками Бучаччини, доторкнутись до глибини історії та відчути себе її частинкою.

Музей «Меморіал» ім. В. Стуса

Ідея його створення виникла у 1990 році. За період існування музею вдалося скласти списки загиблих борців ОУН-УПА, встановити місце й обставини їхньої смерті.  Промовисто розповідають про минуле нашого краю експонати музею: три рукописні книги, 500 фотографій учасників ОУН-УПА, вишивки, рушники, серветки, образи, альбоми, виготовлені з паперу та соломи, дитяча сорочечка, а також альбом, подарований із заслання владикою Йосипом Сліпим. Дорогоцінним надбанням «Меморіалу» є молитовник, виготовлений невідомим священиком у таборі Караганди, в який увійшли молитви, пісні, вірші.

Придорожня фігура св. Яна Непомука 1750 р.

Один з придорожніх стовпів у м. Бучачі прикрашає фігура  Яна Непомука. Чудовий постамент  у вигляді  святого та двох ангелів, виконана  скульптором  Іоаном Георгієм Пінзелем  та Бернардом Меретином. Ян Непомук – чеський святий, в якого жителі та гості  нашого міста просили заступництва в дорозі та щасливого повернення додому.

 

 

Придорожня  фігура Непорочного Зачаття Діви Марії 1751 р.

Ще одним цікавим творінням геніального майстра Пінзеля є придорожня  фігура  Непорочного Зачаття Діви Марії 1751 р., що розташована на вул. Б. Хмельницького, яка відзначається особливою вишуканістю композиції та є духовною окрасою міста. Обидві фігури, на жаль, до сьогоднішнього дня не збереглися, це копії робіт Пінзеля, виготовлені скульптором Р. Вільгушинським на замовлення місцевого мецената – Василя Бабали.

 

 

Пам’ ятник Іоану Георгію Пінзелю

На площі Бучача перед міською ратушею 16 листопада 2014 року встановили пам’ятник галицькому скульптору середини ХVIII століття, представнику пізнього бароко Іоану Георгію Пінзелю. Автор скульптурної композиції, заслужений скульптор України –  Роман Вільгушинський.

 

 

Монумент Шмуелю Йосифу Агнону

Знаходиться  пам’ятник на вулиці Агнона, поблизу річки Стрипа, неподалік від входу до місцевого Арт-Двору. Освячений та відкритий 26 червня 2016 за участі меценатів з Німеччини — подружжя Луїзи та Міхаеля Бекерів, мешканців Регенсбургу, чиїм коштом його виготовили. Подію було приурочено до 50-річчя від отримання Нобелівської премії письменникові, який народився та провів свої молоді роки  у місті Бучач.

 

 

Монумент Христові-Спасителю

Це пам’ятка монументального мистецтва місцевого значення споруджена  на роздоріжжі вулиць генерала Шухевича і Грушевського, в напрямку доріг  з Бучача на Тернопіль та Чортків.  Робота скульптора Романа Вільгушинського,  урочисто відкрита і  освячена  24 серпня 2003 року. 

 

 

Золота Липа

Саме під ошатною кроною пам’ятки природи «Золотою липою» на вул. С. Бандери. був підписаний Бучацький мирний договір. У 2017 році внаслідок вітру її було зруйновано, яка впродовж 600 років тішила  бучачан та гостей міста своєю красою та величністю. На знак історичної пам’яті, як символ відродження традицій, на її місці було посаджено мододе деревце.

 

 

Три рури

В кожному старовинному місті є своєрідні острівки минулого, які  зігрівають душу та наповнюють серце приємними моментами. У південній частині Нагірянки,  де перетинаються вулиці Стуса і Підгаєцька  є джерело «Три рури». З цієї кринички подається вода до фонтанчика у вигляді трьох трубок, що розходяться в різні сторони. Це старовинне місце, яке на сьогоднішній день набуло гарного вигляду, мабуть не один житель Бучаччини  і досі  з трепетом згадує про дитинство та юність. Проїжджаючи автомобілем чи просто прогулюючись повз джерела, мимоволі зупиняєшся, щоб помилуватись  природою чарівного Бучача  та напитись води з «Трьох рур», яка насправді тут дуже смачна.

 

 

Джерело Собеського

Ще однією пам’яткою історії нашого міста  є   джерело  Яна  Собеського.  Назване  так тому, що  через  Бучач    в  1684 р.  проходила  польська  армія  під  командуванням  короля  Польщі  Яна ІІІ Собеського (1674-1696), який  зупинявся  біля  цього  джерела. Збереглася  текстова  таблиця  на  польській  мові. А тому польська громада міста в 1896 році присвятила його польському королю.  Зараз тут, як і колись б’є ключем джерельна вода і щоразу нагадує про цю подію.

 

 

 

Залізничний тунель

Неперевершеним та досконалим творінням свого часу стало спорудження залізничного тунелю в Бучачі. Він збудований  на території колишнього приміського села Нагірянки, тепер частини Бучача. Унікальність тунелю в тому, що  він вважається найстаршим у Галичині та  є одним  з найстаріших у сучасній Україні.     

 

ПІДЗАМОЧОК

Руїни замку в с. Підзамочок

На північній околиці Бучача розташоване село Підзамочок. Тут збереглись  руїни замку початку ХVII століття. Твердиня знаходиться на західній стороні плоскогір’я, що стрімко спадає до ріки.  

Фігура святого Антонія

Неподалік папірні, що в с. Підзамочок, можна відвідати фігуру св. Антонія Падуанського початку ХІХ ст., який був португальським католицьким священником та ченцем ордену францисканців. Його вважають покровителем загублених речей та зцілення хворих. Це місце яке намолене вже багато років приваблює своєю потужною енергетикою.

 

 

Кімната-музей лемківської культури

З метою збереження звичаїв і традицій переселенців-лемків в селі Підзамочок  створюється  музейна кімната лемківської культури та побуту.      Тут  буде представлена матеріальна і духовна культура лемків: одяг, предмети побуту і етнографії, фото, ксерокопії  та документальні матеріали, які висвітлюють  життя і побут лемківської культури.


Мануфактура золототкацтва та папірня Потоцьких 

Навпроти замку, на правому березі р. Стрипа  в с. Підзамочок  у 1809 р. Потоцькі заклали папірню. А в кінці ХІХ ст. Оскар Потоцький розбудовує мануфактуру  золототкацтва,  де до середини ХХ ст. виготовляли шовкові стрічки, дволиці пояси, макати (дволиці килими), оббивні тканини, декоровані срібними та золотими нитками, геометричними та рослинними орнаментами. Шовкові, кольорові і обвиті металевою фольгою нитки (посріблені, позолочені), які завозили з Італії, Франції та Туреччини.

 

ЯЗЛОВЕЦЬ


Руїни замку  в с. Язловець

Найдавнішою спорудою Язловця є замок, споруджений у XIV столітті. Він розташований на вузькому хребті плоскогір’я, що з трьох сторін оточене закрутом річки Вільховець. За міцністю і оборонними засобами замок над Вільховцем зараховувався до найкращих фортець краю, але з плином часу він втратив свої функції, як оборонної споруди і в кінці XVIII століття був залишений власниками.

 

 

Монастир Згромадження Сестер Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії

Поряд з замком можемо побачити монастир, який почав діяти  з 1863. Натхненницею його була Марцеліна Даровська та її помічниці – Згромадження Сестер Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії, які зайнялись справою виховання дівчат і жінок. Сюди приїжджають, щоб помолитись до Блаженної Марцеліни Даровської в різних наміреннях:   за зцілення від хвороб,  подружні пари – за  дар материнства, а згодом повертаються з подячними молитвами.


 

 


Каплиця баронів Блажовських

При  в’їзді в село Язловець, в північно-східній частині, лежить старий цвинтар з неоготичною каплицею баронів Блажовських, яка датується 1860 роком. Витончена каплиця знаходиться посеред кладовища.

 

 

Гробниця Марцеліни Даровської

У селі Язловець, поруч з монастирем знаходиться склеп-усипальниця, де й пхоронили святу. Тут покояться й інші сестри-монашки.  Після років запустіння та руйнувань гробницю відновили.

 

 


Церква св. Миколая

Однією з найкрасивіших вулиць у Язловці є вулиця Вірменська. Тут збереглися давні будинки, які чарують своєю красою. Але  справжньою окрасою її є давня вірменська церква св. Миколая, побудована у XVII столітті, яка є пам’яткою архітектури державного значення.

 

 

Костел Успіння Пресвятої Богородиці

Найграндіознішою спорудою Язловця, окрім замку, був без сумніву величний Успенський костел, збудований у 1589-1590 рр. з пісковику у ренесансно-готичному стилі. Це споруда з п’ятигранним плесбітерієм та двома низькими напівкруглими каплицями, симетрично прибудованими до костелу у XVII столітті. На головному фасаді – велика чотириярусна башта. Храм відомий ще й тим, що тут поховано знаного композитора Миколу Гомулку, який помер у 1609р.




ЖИЗНОМИР

Церква в урочищі «Монастирок»

Церква в урочищі «Монастирок» знаходиться на травертиновій скелі, неподалік села Жизномир, за чотири кілометри на південь від Бучача. Заснований приблизно в 1600-1606 роках. Складався монастирок з 4-5 келій і невеликої церкви, яка могла вмістити до 50 чоловік.   Нині не залишилося й сліду від приміщень келій та господарських будівель, розсипалися стіни вівтарної частини, збереглися лиш руїни церкви та оборонного муру. А неподалік є джерело, яке здавна славиться цілющою водою.

 

РУКОМИШ

Церква св. Онуфрія в с. Рукомиш

Пам’ятка архітектури місцевого значення – церква св. Онуфрія, в селі Рукомиш, побудована в середині XVIII століття. Тут є унікальний дзвін, подарунок Миколи Потоцького, який зберігся і донині. В часи комунізму дзвін було пошкоджено і  навіки спотворено його звук. Відремонтувати  намагався місцевий підприємець і меценат Василь Бабала, проте повернути колишній голос дзвонові так і не вдалося. Однак – це велика святиня для Рукомиша.

Скульптура святого Онуфрія сер. ХVIII ст.

Головна святиня Рукомиша  – скульптура св. Онуфрія, що зараз зберігається в сільському храмі, а колись прикрашала браму, що вела до печерного монастиря. Святий зображений в стані екстазу – зі здійнятими руками, розпущеним волоссям та бородою до колін.

 

БІЛЯВИНЦІ

Дерев’яна дзвіниця 

 Поруч з мурованою церквою  св. Трійці  збереглася дерев’яна дзвіниця XVIII ст.(пам’ятка архітектури, внесена до Державного реєстру національного культурного надбання). Це типовий зразок народної архітектури Західного Поділля. Каркас дзвіниці збудований з дубових підвалин і стовпів, які з’єднані між собою врубками і закріплені дерев’яними кілками.

Музей Соломії Крушельницької  

23 вересня 1872 року в селі  Білявинці в сім’ї греко-католицького священника Амбросія Крушельницького народилась дочка, яка згодом дивуватиме  світ силою та красою свого голосу і стане в ряд найкращих тогочасних співаків світу.  В 1890 році в селі Білявинці відкрита меморіальна кімната Соломії Крушельницької. Тут можна довідатись про життя і творчу  діяльність видатної актриси, творчі здобутки незрівнянної Соломії, її рідних і близьких.

 

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.