Нещодавно відбулась 31-сесія Бучацької міської ради, на якій депутати та громадськість міста заслухали звіти про виконання бюджету і Програми соціально-економічного та культурного розвитку м. Бучач на 2018 рік. Про це, а також інші актуальні для міста питання, що потребують вирішення, розмовляємо з міським головою Бучача Йосифом Михайловичем Мосціпаном.
– Йосифе Михайловичу, на Ваш погляд – які основні досягнення міської влади в минулому році?
– 2018 рік не був легким роком, але основні завдання, які ми перед собою ставили, основні роботи нам вдалося виконати. Що найбільше нас турбувало в літній період – це, звичайно, дороги. Дороги в Бучачі, як і всюди, розбиті, погані, роками не ремонтовані; ми хотіли хоч трохи їх поремонтувати.
Є два варіанти ремонту доріг: можна було кинути всі бюджетні гроші, а це поверх 4 млн. грн. доходів від акцизного збору з пального на центральні дороги – були прихильники такого варіанту. І другий варіант – зробити всюди потрохи. Я розумію депутатів міської ради, які живуть на певних виборчих округах, їм охота в себе на окрузі щось зробити. Схвалюю такий підхід, особливо приємно мені відзначити, що саме в цьому скликанні (а я з депутатами працюю вже 5-те чи 6-те скликання) всі депутати активні та домагаються виділення коштів на проведення якихось робіт саме на своїх округах. І нехай це робиться на окрузі – але це робиться в місті! Незалежно чи це Нагірянка, чи Південний масив, чи селище цукрового заводу – Бучач в цілому стає кращим.
Таким чином ми запланували в 2018 році ремонти 14-ти доріг. Чесно кажучи, я вже не думав, що ми зможемо, але попри всі труднощі нам вдалося ці вулиці зробити. Ми відремонтували велику ділянку дороги в районі селища цукрового заводу, яка, здавалось, вже не підлягала ремонту. Це фрагмент вулиці Галицької від кафе «Левекс» і аж до церкви. Дорожне покриття було в жалюгідному стані, там були колії від транспорту великої вантажності, асфальт просідав, і ті ямкові ремонти, що ми проводили в попередні роки, ніякого ефекту не давали. Тому було прийнято рішення зробити суцільний асфальт, там десь поверх 400 метрів. Вартість робіт становила трохи більше 2 млн. грн. і зараз там нормальна ділянка дороги.
Ремонтні роботи по всіх інших вулицях (повний перелік ви можете проглянути в звіті міського голови – А.Д.) ми робили на суму до 200 тис. грн. Чому так? Бо для виконання ремонтів на суму вище 200 тис. грн. зовсім інша процедура – потрібно робити тендер. А це небезпека натрапити на недобросовісного, а то й на відверто шахрайського виконавця, який знаходиться десь не на Західній Україні. Такі «липові» фірми виграють тендер, далі шукають місцевого виконавця робіт, щось там роблять, а потім зникають. І у випадку чого навіть немає кому виставити претензії. Таких випадків надзвичайно багато останнім часом. А от коли виконавцями є тернополяни, чи Заліщики, чи наш Бучацький райавтодор, якщо є якийсь брак, то завжди можна запросити на місце керівника такої компанії, показати на недоліки та наполягати на їх усуненні власним коштом, і такі домовленості в нас завжди є.
– Чи є якісь гарантії на ремонтні роботи такого роду? Хто відповідальний?
– Так, гарантії прописуються в договорі. На поточні ремонти це 1 рік, а на капітальний дають 5 років. Я особисто до кінця березня огляну всі 14 вулиць, на яких проводились ремонти, і в квітні я буду виконавців кликати і вони повинні будуть усунути недоробки у разі їх виявлення. Це передбачено і договором, і чисто людськими відносинами. І ще такого в нас не було, щоб хтось відмовився зробити. Бо це місцеві компанії. Але якби це фірма була десь із Одеси чи Дніпра – напевне, я би їх вже не знайшов.
Чому ми так затягнули з дорогами? Звичайно, всі люди незадоволені тим, що більшість робіт проводиться восени. Пояснюється це тим, що якщо робимо тендер – це затягується на кілька місяців часу. А якщо навіть тендер не проводимо, то є інша проблема – до нас не завжди поступає вчасно акцизний збір з пального. От на сьогоднішній день ми ще ні копійки не маємо цих поступлень. Минулого року сталося так, що акцизний збір до 1 липня поступав щомісячно певними порціями, а от після цієї дати Мінфін ніяк не міг поділити поступлення, і постанова про розподіл вийшла в останній день вересня, тобто кошти ми отримали лише в жовтні, пропустивши «золоті» місяці з липня по вересень, коли якраз найкраще робити асфальт, коли «гаряча пора». Наші підрядники, з якими ми вже не вперше співпрацюємо, частину робіт робили «в борг», але на великі суми робити так ніхто не ризикує, бо немає ніякої гарантії, що той акциз взагалі колись поступить. Оце нас стримувало.
Крім доріг ми стараємося робити тротуари. Але, знову ж-таки, якщо говоримо про капітальний ремонт, реконструкцію чи будівництва нового, то мусимо проходити процедуру підготовки документації – це проект,кошторис, експертиза, дозвіл Архбудконтролю на початок робіт. Це займає багато часу та коштує грошей. А для поточного ремонту ми лише складаємо кошторис, і якщо вартість робіт до 300 тис. грн., то нам навіть не потрібна експертиза. Тому тільки одну доріжку по вул. Яворницького ми зробили як капітальний ремонт, а всі інші робили як поточний.
– Дякую. Думаю, кому буде цікаво розібратися, то зможе переглянути повний перелік робіт у Вашому звіті на сайті Бучацької міської ради. Йдемо далі. Як Вам взагалі співпраця з депутатським корпусом?
– В цілому я задоволений. Працюю в міській раді з 1994 року, і багатьох бачив депутатів, різних. Хочу відзначити, що цей склад ради не дбає про себе. Тобто ніхто не дерибанить земельку, ніхто нічого для себе особисто не вимагає, всі хочуть щось зробити для своїх округів. Часом якщо й виникають якісь непорозуміння між мною і депутатами, то винятково з тих причин, що кожен хоче якнайбільше зробити на своєму окрузі, бо люди його питають. То ми намагаємося поступати так, щоб всюди потрохи щось робити. Але депутати дуже активні. Вони краще знають ситуацію на своїх округах, можуть виділяти першочергові та важливі для мешканців проекти, організовують жителів на якісь спільні роботи по благоустрою…
Комунгосп не в силі бути всюди одночасно і робити все, тому я завжди кажу людям: там, де треба затратити кошти – то на себе це візьме міська рада, а де треба допомогти працею – підключайтеся і ви. І люди знаходять можливості, працюють, і роблять все «як для себе», якісно. Так само ситуація по водогонах. Ми, міська рада, купуємо пластикові труби, просимо жителів допомогти прокопати траншею. Так у свій час було зроблено водогони на вулицях Винниченка, Теребовлянській, Калиновій, тепер на Озерянській, Січових Стрільців. Тепер всі мають воду, а ми не маємо проблем з проривами.
– Особисто моє спостереження: на бюджетній сесії в грудні були присутніми лише декілька жителів міста, окрім депутатів, які би просто прийшли послухати. На останньому пленарному засіданні, яке було дуже важливим, на мій погляд, не було взагалі нікого, крім кількох чоловік, чиї особисті питання розглядалися радою. На жаль, жителі не те що мінімально, а взагалі не цікавляться роботою органу місцевого самоврядування. Який бачите вихід? Як спонукати громаду контролювати і діяльність своїх окремих депутатів, і роботу ради в цілому?
– На мою думку дуже поганим є те, що вибори відбуваються за партійними списками, а не за мажоритарною системою. На таке місто як Бучач – ну які тут можуть бути партійні списки? А міський голова взагалі мав би бути позапартійним. От депутати – багато-хто пройшов по партійних списках, взявши при цьому невисокий результат на своєму окрузі й навпаки, є випадки, коли кандидат взяв перше місце за голосами виборців, але депутатом не став. Тому ми отримали ситуацію, коли деякі округи, наприклад район сільгосптехніки чи вул. Теребовлянська, не мають свого депутата. Тому в багатьох людей склалося враження, що вони безсилі, що голосують за одних – а депутатами стали інші, а тепер які претензії виставляти тому, за кого ти не голосував?
Але особисто до мене люди часто звертаються, інколи можу годину йти пішки від міської ради до комунгоспу – всі підходять, задають питання, просять допомогти вирішити якісь свої проблеми… Завжди кажу: приходьте особисто на сесії, не слухайте плітки, слухайте що відкрито говориться в раді… В мене день прийому громадян формально в п’ятницю, але ще такого дня не було, щоб я когось відправив, бо в мене неприйомний день. Завжди готовий відповісти на всі питання, пояснити чому робиться так, а не інакше. Часом приходять з претензіями, а коли починаєш розказувати суть – люди розуміють та погоджуються, що в такій ситуації, в тих умовах, які реально є, зроблено все правильно. Чи коли я десь на вулицях, підходять і кажуть, що треба те і те зробити. Одні дають реальні пропозиції, інші – фантастичні… Всім догодити неможливо, завжди треба шукати компроміс.
– І все ж, як зацікавити громаду? Оновлений сайт міської ради, офіційна сторінка в мережі Фейсбук, регулярні новини про діяльність – це елементи якоїсь нової інформаційної політики ради?
– Це один із варіантів, більше для молоді, звичайно. Але особисто я більший прихильник традиційних газет. Їх читають та дивляться телевізор, в основному, люди старшого покоління, які не дуже орієнтуються в комп’ютерній техніці та Інтернеті. А от газету може прочитати кожен.
Чи будуть дивитися Інтернет? Звичайно будуть! Хоча інформацію я шукав би в газеті, бо в ній неможливо написати якусь явну дурницю. А в Інтернеті деколи таку маячню пишуть, що навіть немає бажання там дивитись, не те що відповідати. І неможливо притягнути таких авторів до відповідальності (фізично Інтернет-сервер може знаходитись в якій завгодно країні світу; щоб йти до суду з позовом про захист честі та гідності спершу потрібно знайти належного відповідача, а у випадку анонімних писульок таким може бути тільки власник сайту, процедура пошуку якого є дуже нетривіальна організаційно та фінансово і займає купу часу – А.Д.).
На перших порах я пробував відповідати, але потім побачив, що толку не буде. Ті люди, які володіють інформацією, і так сприймають такі дописи спокійно чи взагалі не читають. Але частині людей правда не потрібна, їм треба тільки спаплюжити, облити брудом, і що би ти не робив – все буде «не так».
– Давайте поговоримо про плани на 2019 рік. Одним із найважливіших рішень ради особисто я вважаю позитивне вирішення питання щодо фінансування розробки Генплану міста. Розкажіть про це.
– На даний час ми маємо старий, ще радянських часів, Генплан, який багато в чому вже не відповідає дійсності. І ми завжди робили такі локальні, «детальні плани територій» там, де хотіли щось побудувати. З року в рік ми розробку актуального Генплану відкладали, бо це доволі затратний проект для міського бюджету. Але цього року ми отримали листа від відділу містобудування та архітектури нашої районної адміністрації де вони наголошують, що місто Бучач внесено в перелік історичних населених пунктів України, а тому, в зв’язку із вступом в дію з 1-го січня цього року Постанови КМУ, ми зобов’язані створити історико-архітектурний опорний план міста. Інакше будь які будівельні роботи чи реконструкції існуючих будівель є неможливими.
Але цей опорний план є частиною Генерального плану населеного пункту. Плюс актуалізація геоданих міста, тобто проведення аерофотозйомки з наступною інвентаризацією земель – це разом є вже 70-80% всіх робіт в рамках розробки Генплану. Я консультувався з спеціалістами Тернопільської ОДА, їхня думка така – іншого виходу немає, треба робити Генплан, він вам буде потрібен завжди і всюди.
Депутати таку позицію зрозуміли та проголосували «за» виділення коштів. Звичайно, за ці півтора мільйони гривень ми могли би щось зробити – чи дороги, чи тротуари, чи турнікети – але мусимо зробити і паперову роботу, це майбутнє міста. Крім того, я думаю, що ця вартість робіт – це тільки зараз, але буквально за кілька місяців, коли всі кинуться робити генплани – вона піде догори.
– Що з землями поза межами населеного пункту?
– От якраз Генплан дає нам таку первагу: в процесі його виготовлення ми підготуємо документи і внесемо зміни в межі міста і станемо розпорядниками цих земель. А це близько трьохсот гектарів на додаток до існуючих 1026 га.
– Які ще напрямки Програми соціально-економічного та культурного розвитку міста на 2019 рік вважаєте найголовнішими?
– Перш за все, будемо намагатися досягнути стовідсоткового освітлення вулиць міста. По питній воді – забезпечимо стабільне водопостачання селища цукровиків, Південного масиву, центральної частини міста, багатоквартирних будинків по вул. Шухевича № 50-58, наразі там ще є проблеми. Проводитимемо роботи із забезпечення центрального водопостачання по вулицях Нагірянки (вулиці Кобилянської, Руська, Водна, Довбуша, частина вул. Підгаєцької та Середньої) та біля автошколи ТСО (вул. Винниченка, Калинова, Теребовлянська). Ставимо також завдання відновити сквер в центрі міста – плануємо встановити бруківку на всіх доріжках, лавочки, стаціонарну сцену з покриттям. Хочемо встановити новий пішохідний міст через р. Стрипа біля РБК. Проведемо благоустрій вул. Шкільної – відновимо огорожі, поставимо турнікети, тротуарні доріжки. Відремонтуємо та освітлимо доріжку від Костелу до Замку і вулицю Замкову. Завершиться, нарешті, ремонт Ратуші, там вже залишилось зовсім небагато.
– Питання не зовсім у Вашій компетенції, але цікавить Ваша думка щодо перспектив утворення Бучацької міської ОТГ, Бучацького госпітального округу та перспектив існування Бучацького району взагалі. Яке Ваше бачення цих процесів?
– Хочу почати з того, що я категоричний противник цієї реформи, «децентралізації» і як вона реально проводиться. Може то вже мій такий консервативний вік, а я свою трудову діяльність починав у 1982 році. Я пережив «період застою», «перебудову», я пережив розвал такої величезної «махіни» як Радянський Союз, і скоро вже 30 років як ми живемо в незалежній Україні. Я бачив всі реформи, що проводились протягом цього часу, і з впевненістю можу сказати, що жодна з них не була проведена з користю для держави Україна та самих українців. Завжди це робилося «під когось» – чи то МВФ, чи під місцеві фінансово-промислові угрупування. Приватизація промисловості, розпаювання колгоспів із їх наступним знищенням, що потягнуло за собою тотальне безробіття та зубожіння на селі, його вимирання – я вважаю це результатом тої необдуманої політики…
– І тепер ці «вбиті» села хочуть приєднати до Бучача.
– Знову ж-таки, якщо хотіли об’єднувати громади – це не мали робити люди, це не мало бути добровільно. Це мали сісти спеціалісти і порахувати відповідно до доходів та видатків громади чи може вона самостійно забезпечувати себе чи не може. І мали би сказати, що в Бучацькому районі економічно обґрунтованим є існування от таких-то двох чи трьох громад. А так порозтягували шматками район, кожен в своїх інтересах, а все інше, що не підійшло, має йти до Бучача. От останнє рішення Космиринської ради про їхнє бажання приєднатись до міста – це як? Напевне, їх доведеться брати, ми не можемо залишити людей напризволяще, але це необдумано.
Треба буде переглядати той перспективний план розвитку територій та вносити зміни. Місто не має таких грошей і такої перспективи, щоб профінансувати всі галузі по селах. Якби в нас зараз працювали всі ті заводи, що працювали раніше по кілька змін на добу – то ми мали б доходи. А так…
Що стосується госпітального округу, то знаю, що районна рада за підтримки районної та обласної адміністрацій, обласної ради, народних депутатів, веде роботу в цьому напрямку, але детально – то варто говорити з ними.
Далі буде…
Розмовляв
Анатолій Дубина
